5 Серпня, 2025

Одержувач гранту за Програмою малих грантів 2024: ГО «Лідерка», Кременчук, Україна

Проєкт: «Мости співпраці: єднаючи людей і мрії»

Коли влітку 2024 року війна наблизилася до Костянтинівки на Донеччині, 43-річній Наталії не залишилося іншого вибору, як тікати. Вона спакувала кілька речей, взяла за руку свою 14-річну доньку Світлану та залишила позаду звичне життя. До Кременчука вони приїхали, маючи при собі лише одяг, у якому були, і надію.

«Спершу я не знала, що робити. Відчувала себе в пастці — між минулим і майбутнім, яке не могла навіть уявити», — розповідає Наталія. Вони з донькою зупинилися в центрі тимчасового проживання, де й дізналися про організацію «Лідерка» та її проєкт, що реалізується в партнерстві з ГО «Молодіжна щаслива родина» за підтримки фонду BEARR.

Організація «Лідерка» працює в Кременчуці на Полтавщині, допомагаючи жінкам і дівчатам, більшість із яких є внутрішньо переміщеними особами, розвивати лідерські якості, особистісний ріст і здобувати економічну незалежність. Наш партнер по проєкту, організація «Молодіжна щаслива родина», працює з дітьми та підлітками, створюючи для них безпечні, освітні та творчі простори, де діти, які постраждали від війни чи були змушені переїхати, можуть навчатися й розвиватися.

«Разом ми розробили та реалізували проєкт “Мости співпраці: єднаючи людей і мрії”, мета якого — відновити емоційну стійкість родин переселенців і допомогти їм налагодити зв’язки з місцевою громадою», — говорить Віктор, керівник проєкту.

Наталія почала відвідувати сеанси арттерапії, організовані ГО «Лідерка». Вона описує ці перші кроки як «невпевнені», але саме вони допомогли їй почати рухатися вперед. «Завдяки малюванню я знову відчула, що можу дихати, — розповідає Наталія. — Я познайомилася з жінками, які, так само як і я, втратили все. Спочатку ми мовчали й малювали разом, а потім почали ділитися своїми історіями».

Сеанси малювання були частиною масштабної ініціативи організації «Лідерка», яка прагне створити безпечний і надихаючий простір для людей, що постраждали від війни. Паралельно з цим ГО «Молодіжна щаслива родина» працювала з дітьми та підлітками-переселенцями, пропонуючи заходи, що поєднували навчання та емоційну підтримку.

Світлана почала відвідувати заходи, що проводила «Молодіжна щаслива родина». Її улюбленим стало літературне кафе: «У школі українська література здавалася мені нудною. Але тут я поглянула на неї по-іншому. Ми говорили про письменників не як про домашнє завдання, а як про людей, що теж переживали труднощі». Вона також відвідувала цикл зустрічей під назвою «Наша історія — не казка», який допомагав молоді глибше зрозуміти, у чому полягає сила й стійкість їхнього народу: «Я усвідомила, що й інші люди переживали війни, втрати та починали все з нуля. І це додало мені сили».

Поки її донька знаходила підтримку та нових знайомих, Наталія продовжувала свій власний шлях. Вона приєдналася до групи «Мотиваційне коло». Це невелика коучингова програма, спрямована на постановку цілей і підвищення впевненості в собі. «Ці зустрічі щось змінили в мені, — каже вона. — Я перестала чекати, що моє життя повернеться. Я сама почала рухатися йому назустріч».

Відновивши впевненість у собі, Наталія знайшла роботу в місцевому магазині. За кілька місяців вона змогла орендувати невелику квартиру для себе й Світлани. Це було не просто житло — це був символ. «У нас нарешті з’явився свій ключ. Це означало безпеку, приватність, гідність».

Не все давалося легко. Наталія зізнається, що були моменти, коли вона сумнівалася в собі, особливо намагаючись влитися в нову спільноту. «Але щоразу, коли я хотіла здатися, мені спадали на думку слова нашого коуча: ви вже пережили найгірше, тепер ви будуєте найкраще».

«На жаль, увага до проблем внутрішньо переміщених осіб знизилася, попри те, що Україна щодня втрачає території. Саме тому для нас було так важливо проводити заходи для переселенців у Кременчуці, — пояснює Віктор. — Нам потрібно було допомогти їм знайти “точку входу” в громаду, відновити психологічний та емоційний стан і почати планувати своє майбутнє життя».

«Цей проєкт допоміг мені вийти зі шкаралупи очікувань і відчаю, — говорить Наталія. — Завдяки донорам і організаторам я не просто вижила — я почала жити заново».

У межах проєкту було проведено 21 захід психоемоційного та освітнього спрямування для дорослих і дітей. У цих заходах взяли участь 151 дитина та 62 дорослих. Зокрема, 17 підлітків дізналися, як обрати професію, 116 дітей поглибили знання з історії України та її літературної спадщини, а 16 дорослих жінок — внутрішньо переміщених осіб і людей з інвалідністю — опанували навички психоемоційного відновлення та навчилися ставити життєві цілі й досягати їх. Ще 46 дорослих і 18 їхніх дітей відвідали майстер-класи й покращили свій психоемоційний стан.

«Єдиною складністю під час реалізації проєкту стало те, що на наші заходи прийшло більше учасників, ніж ми очікували, — жартує Віктор, — але ми впоралися з цим і допомогли кожному, хто до нас звернувся».

Фотографії: Олена Радіонова

Контактна інформація:

ГО «Лідерка»

Кременчук, Полтавська область

goliderka@gmail.com

+380 50 3306789