11 Грудня, 2024

Звіт про конференцію від піклувальника фонду BEARR Сема Торна, 9 грудня 2024 р.

Інновації громадянського суспільства у сфері охорони здоров’я й соціальної допомоги в часи кризи в регіоні роботи BEARR

Основною темою щорічної конференції BEARR у 2024 році були нестандартні підходи, які допомагають організаціям громадянського суспільства долати численні кризи кількох останніх років, включно з пандемією COVID, війною і політичними потрясіннями. В обговореннях доповідачі акцентували увагу на інноваційних методах роботи невеликих місцевих організацій, які допомагають вирішувати різноманітні проблеми вразливих груп населення, зокрема людей з інвалідністю, жертв домашнього насилля й тих, хто були змушені залишити свої домівки через війну в Україні й конфлікт у Нагірному Карабаху.

Доповідачі з Вірменії, Киргизстану, Таджикистану й України говорили про деякі місцеві проєкти, багато з яких отримали фінансування від BEARR, зокрема:

• консультаційна допомога й підтримка для жертв домашнього насильства в Таджикистані;
• покращення доступності оточення й інформованості людей з інвалідністю у Вірменії;
• гуманітарна й психологічна підтримка внутрішніх переселенців і людей, що проживають на прифронтових територіях в Україні;
• співпраця з державними органами для допомоги дітям-сиротам і мігрантам у Киргизстані;
• ініціативи з нарощування потенціалу, укріплення організаційної стійкості й надання підтримки волонтерам в Україні.

Конференція вже третій рік поспіль проводилася в гібридному форматі. Близько тридцяти людей приєднались онлайн із Великої Британії й країн Східної Європи й Середньої Азії, у яких працює BEARR, і понад тридцять людей відвідали конференцію особисто в офісі Voluntary Action Islington у Лондоні. Конференція проводилась одночасно трьома мовами: англійською, російською і українською.

Конференція складалася з двох панельних обговорень і пленарної сесії. Учасників привітала голова фонду BEARR Нікола Рамсден, що незабаром мала залишити цю посаду. Вона відзначила, що організації громадянського суспільства за останні роки стикнулися з такою кількістю криз, що було б точніше використовувати термін «полікриза» для опису тих проблем, які їм доводилося вирішувати.

Нікола акцентувала увагу на тому, що п’ятеро з доповідачів конференції отримували гранти BEARR у минулому, і підкреслила важливість співпраці BEARR з місцевими ОГС, які здатні кардинально змінювати ситуацію в спільнотах, маючи при цьому обмежені ресурси. Пожертви для фонду BEARR й наших партнерських організацій можна зробити на нашій сторінці пожертв. Усі доповідачі були дуже вдячні за фінансування й моральну підтримку спонсорів, а також надану BEARR можливість розширити мережу контактів і поділитися досвідом.

Піклувальники BEARR дякують доповідачам, модераторам обговорень і учасникам, а також нашим усним і письмовим перекладачам Олександру Стеценку, Лізі Снегірьовій і Оксані Юрченко. Особлива подяка висловлюється піклувальниці BEARR Марсії Леві й адміністраторці BEARR Валдоне Шнюкайте за їхню чудову роботу з організації конференції.

Нижче наведено докладний огляд панельних обговорень, пленарної сесії і заключного слова Росса Ґілла, наступного голови фонду BEARR.

Панельне обговорення 1

Перше панельне обговорення модерував піклувальник BEARR Майкл Рассел, і в ньому брали участь три доповідачі:

• Гулрухсор Абдуллаєва, виконавча директорка, громадська організація «Гулрухсор», Худжанд, Таджикистан.
• Армен Алавердян, виконавчий директор, громадська організація «Унісон», Єреван, Вірменія.
• Іван Вострокнутов, голова, Харківський міський клуб боксу, Харків, Україна.

Темою обговорення була «Інновації під час роботи з вразливими й маргіналізованими людьми». Доповідачі описували свою роботу з жертвами домашнього насильства в Таджикистані, людьми з інвалідністю у Вірменії, а також внутрішніми переселенцями й жителями прифронтових територій в Україні.

Гулрухсор виступала онлайн із Таджикистану. Вона розповіла про роботу центру жінок «Гулрухсор», заснованого в 1996 році, який надає конфіденційну службу телефону довіри, прихистки й інші ресурси для жінок, що постраждали від домашнього насильства. Центр надає послуги цілодобово без перерв у роботі вже протягом 28 років. Гулрухсор пояснила, з якими труднощами вони стикаються. За офіційною статистикою, 30% жінок в Таджикистані страждають від домашнього насильства, але, як вважається, реальні цифри набагато більші. У суспільстві існують суворі соціальні, культурні й економічні обмеження, які не дозволяють жінкам повідомляти про домашнє насильство або залишати партнерів, що завдають їм шкоди.

Центр «Гулрухсор» був одним з активістів кампанії за впровадження нового закону про домашнє насильство у 2013 році, але цього закону виявилося недостатньо, щоб позбутися глибоко вкорінених суспільних переконань, що сприяють збереженню домашнього насильства. Більшість жінок не хочуть виступати проти своїх чоловіків. Опитування показують, що 70% жінок готові терпіти насильство, аби зберегти сім’ю. Центр працює над різноманітними довготерміновими проєктами, щоб покращити й розширити спектр послуг, які надаються таджицьким жінкам. У Таджикистані дуже мало місць, де жертви домашнього насильства можуть отримати підтримку. У країні з населенням понад десять мільйонів доступні лише чотири прихистки. Наукові дані свідчать про те, що, якщо аб’юзери знатимуть, що жінкам є куди піти по допомогу, рівень насильства почне знижуватися.

Гулрухсор сказала, що центр розробляє інновації у двох напрямках. Один — це розширення можливостей для економічної незалежності жінок від їхніх партнерів і сімей. Центр надає жінкам консультації з розвитку онлайн-бізнесу, з ісламського банкінгу й інших можливостей. Другий напрямок — навчати жінок відстоювати право на зміни у власних родинах і підтримувати одна одну в групах взаємодопомоги, щоб вони відчували себе більш сильними й упевненими й могли захищати свої права.

Армен, який був на зв’язку з Вірменії, коротко виклав цілі й досягнення організації Унісон із моменту її заснування два роки тому. «Унісон» — це неприбуткова організація, місією якої є підтримка людей з інвалідністю через інформування про їхні громадянські права, підвищення доступності оточення й послуг і надання різних видів допомоги. Хоча Вірменія прийняла закони про доступне середовище й підписала Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, Армен розповів, що на практиці між тим, що закріплено на папері, і тим, що реалізовано в реальному житті, є велика прогалина.

Серед головних досягнень організації «Унісон» — влаштування на роботу понад 660 людей з інвалідністю й просування великої транспортної реформи в Єревані, у результаті якої всі нові автобуси й тролейбуси в столиці будуть на 100% доступними. «Я не знаю жодних інших відсотків, крім 100 відсотків», — відповідав Армен іншим учасникам обговорення реформи, які пропонували рішення з нижчими показниками доступності. Організація «Унісон» використовувала різні інноваційні методи для реклами цих кампаній і досягнення своїх цілей, зокрема флешмоби й конкурс краси серед жінок з інвалідністю.

Армен розповів про інноваційні підходи організації «Унісон» до вирішення проблем, що виникли у зв’язку з пандемією COVID і кризою в Нагірному Карабаху. Під час пандемії COVID працівники «Унісон» роздавали медичні маски й іншу гуманітарну допомогу, але їхнім головним внеском було інформування людей з інвалідністю, наприклад, про те, як дезінфікувати свої колісні крісла або як спросити комунікацію для людей із вадами слуху, коли всі навколо носять маски, що затуляють рот. Організація «Унісон» також змогла провести репетиції і дати концерт свого камерного хору незважаючи на те, що диригент перебував в Америці, а всі співаки підключались онлайн. Це був спосіб «показати людям, що життя продовжується», сказав Армен.

Нещодавно працівники «Унісон» надали підтримку для близько 9000 людей з інвалідністю з близько 100 000 переселенців із Нагірного Карабаху, які були змушені залишити свої домівки після повторного спалаху конфлікту у вересні 2023 року. Як і під час пандемії COVID, організація «Унісон» змогла допомогти там, де державні органи не відреагували належним чином. Працівники організації не лише роздавали колісні крісла, але також і надавали людям важливу інформацію, наприклад про те, як подавати документи на підтвердження статусу інвалідності й отримувати доступ до послуг.

Іван, що приєднався до конференції з Харкова, Україна, також розповідав про труднощі підтримки внутрішньо переміщених осіб і тих, хто продовжує жити на прифронтових територіях, постійно потерпаючи від обстрілів та інших воєнних загроз, відчуваючи брак продовольства й не маючи доступу до базових зручностей.

Іван наголосив, що основними базовими потребами людей у прифронтових зонах є їжа, гігієна, психологічна підтримка, ремонт будівель і медична допомога. Харківський міський клуб боксу співпрацює з іншими місцевими організаціями й органами місцевої влади, щоб доставляти допомогу в ці небезпечні й важкодоступні райони. Іван акцентував увагу на тому, як важливо координувати дії організацій, щоб уникати дублювання й максимально ефективно використовувати обмежені ресурси.

Він описав подібності й відмінності у підходах до підтримки внутрішньо переміщених осіб, які покинули свої домівки на прифронтових територіях. Наприклад, для жителів прифронтових зон найкращим рішенням є продуктові набори, у той час як внутрішньо переміщеним людям більше підходять ваучери на покупку продуктів.

Іван розповів про те, що Харківський міський клуб боксу вже думає про довготермінові проєкти й труднощі, які доведеться долати під час відновлення суспільства після війни, але його основним пріоритетом усе ж є підтримка людей тут і зараз. Він підсумував свій виступ такими словами: «Ми можемо допомогти вразливим людям вижити, а потім ми зможемо вилікувати рани нашого суспільства».

Після виступів відбулася сесія запитань і відповідей, де учасники розповіли, як вони залучають своїх бенефіціарів до обговорення й реалізації проєктів і запозичують передові практики в міжнародних організацій. Одним із прикладів може бути робота організації «Унісон» з європейською організацією European Network of Independent Living (ENIL), яка підтримує незалежність людей з інвалідністю. Вікі Флетчер із центру жінок «Гулрухсор» розповіла про те, як важливо переймати знання й використовувати дані міжнародних досліджень, наприклад дослідження Джейн Монктон-Сміт про причини насильства проти жінок, а також застосовувати наукові підходи під час розробки рішень і мотивувати місцеві організації також застосувати ці підходи для задоволення своїх потреб з урахуванням місцевого контексту.

Панельне обговорення 2

Друге панельне обговорення модерувала піклувальниця BEARR Клер Брукс, і в ньому брали участь три доповідачі:

• Дар’я Рибальченко, голова правління, Національна мережа розвитку локальної філантропії, Київ, Україна.
• Ірина Лось, голова відділу організації «Відкриті двері», Нікополь, Україна.
• Меерім Осмоналієва, директорка, громадський фонд «Оейсіс», Бішкек, Киргизстан.

Темою дискусії була «Інноваційні стратегії для збільшення впливу громадянського суспільства». Доповідачі говорили про роботу, яку вони проводять для підтримки локалізації і нарощування потенціалу, а також зміцнення організаційної стійкості в Україні й розробки нових підходів під час співпраці з державними органами в Киргизстані.

Дар’я приєдналась онлайн з України й коротко описала діяльність своєї організації Національна мережа розвитку локальної філантропії і її місії нарощувати соціальний капітал і розвивати культуру філантропії для підтримання стійкого розвитку спільнот в Україні. Організація є частиною міжнародної мережі Community Foundations, у яку входять понад 2240 фондів місцевих спільнот у 84 країнах, і 15 із них з України.

Дар’я підкреслила важливе завдання своєї організації і фондів місцевих спільнот слугувати проміжною ланкою між більшими міжнародними НДО й маленькими місцевими організаціями, зв’язуючи фізичний і фінансовий капітал міжнародних організацій із людським капіталом локальних ОГС, які можуть ефективно працювати на місцях. Вона розповіла про деякі труднощі в роботі з великими НДО, яким часто не вистачає гнучкості й динамічності, щоб швидко відповідати на місцеві потреби й кризи. У 2022 році Національна мережа розвитку локальної філантропії написала відкритий лист під назвою «Якщо не зараз, то коли?», адресований міжнародним донорам і НДО. У листі Національна мережа закликала зменшити бюрократію і надати місцевим організаціям більше можливостей обирати власні підходи й пріоритети. Дар’я навела дані досліджень, які підтверджують, що місцеві організації на 15% ефективніше використовують ресурси, ніж міжнародні.

Національна мережа розвитку локальної філантропії продовжує підтримувати роботу й захищати інтереси місцевих ОГС. Зокрема, нещодавно було створено Альянс українських організацій громадянського суспільства, а також випущено другий відкритий лист для міжнародних НДО під назвою «Солідарність з Україною в діях», який можна переглянути й підписати тут.

Ірина, яка також приєдналась онлайн з України, розповіла про труднощі, з якими стикається її організація «Відкриті двері», намагаючись зберігати організаційну стійкість і підтримувати психологічне здоров’я волонтерів, які змушені щоденно ризикувати життям, допомагаючи вразливим людям у Нікополі лише за кілька кілометрів від лінії фронту.

«Ми вважали пандемію COVID великою проблемою, але потім прийшла війна», — сказала Ірина. Вона описала, у яких жахливих умовах живуть люди в Нікополі під постійними бомбардуваннями й атаками дронів, і розповіла, як російські військові полюють на цивільних, відстежуючи їх за допомогою FPV-дронів (з керуванням від першої особи). Станом на липень 2024 року 65 мирних жителів було вбито й 84 поранено, 550 багатоповерхових будівель було зруйновано, а після підриву дамби в Новій Каховці місто було на певний час відрізано від постачання питної води. Близько половини населення поїхали з міста, однак близько половини лишилися, і волонтери постійно працюють на межі виснаження й емоційного вигорання, щоб забезпечити гуманітарну і юридичну допомогу й інші види підтримки.

Ірина розповіла, що саме з цієї причини їхній нещодавній проєкт з оздоровлення волонтерів у Карпатах має таке велике значення. На відпочинку люди можуть набратися сил, отримати підтримку й відновити енергію для подальшої діяльності. Це фактично допомагає волонтерам «повернутися до життя». Піклування про фізичне й ментальне здоров’я волонтерів дуже важливе, і в цій сфері міжнародна підтримка може дати велику користь. «Разом ми сильніші», — підсумувала Ірина.

Меерім, яка підключилася з Киргизстану, розповіла про те, як її організація Оейсіс відреагувала на зміни в законодавстві у 2023 році, що стосувалися міжнародного фінансування місцевих ОГС. У результаті «Оейсіс» довелося переглянути підходи до роботи з міністерствами та іншими державними органами й налагодити партнерства, щоб і надалі продовжувати надавати допомогу вразливим групам населення. Меерім підкреслила, що державні партнери визнали високу компетентність спеціалістів з «Оейсіс» у місцевих реаліях і питаннях підтримки таких вразливих груп, як молоді випускники дитячих будинків, діти, що мають проблеми із законом, мігранти й біженці, багато з яких є жертвами торгівлі людьми.

Організація «Оейсіс» також вжила заходів для покращення своєї фінансової стабільності. Меерім відзначила, що їм удалося зібрати 12 000 $, надаючи дослідницькі й консультаційні послуги у 2024 році. Серед труднощів, які постали перед організацією, — великі обсяги міграції з Киргизстану, зокрема в Росію, і напад на іноземних студентів у травні, через який країну залишило багато студентів. Організація «Оейсіс» прагнула допомогти іноземним мігрантам, розробивши для них механізми звернення по допомогу в Киргизстані. Меерім підсумувала свій виступ тим, що «Оейсіс» продовжить відігравати важливу роль у наданні допомоги вразливим верствам населення, залишаючись провідними фахівцями країни з підтримки дитячих будинків і підготовки дитячих психологів.  

Протягом сесії запитань і відповідей, що відбулася після цього, доповідачі обговорили практичні аспекти й політичні нюанси роботи з державними органами та труднощі залучення й утримання волонтерів у таких складних умовах, як, наприклад, у Нікополі, де працює організація «Відкриті двері». Останнє запитання було про те, чи зменшується чи навпаки зростає вплив громадянського суспільства. Ірина сказала, що з моменту повномасштабного вторгнення в Україну важливість громадянського суспільства стала більш очевидною для всіх, включно з урядом, який усе частіше покладається на ОГС у ситуаціях, коли державні органи не можуть вирішити проблеми. Меерім також наголосила на позитивному ефекті, який активне громадянське суспільство мало протягом останніх двадцяти років у Киргизстані, і висловила сподівання, що партнерство з урядовими організаціями дозволить йому розвиватися далі.

Пленарне обговорення

Дві групи доповідачів потім об’єдналися для пленарної сесії, яку провела піклувальниця BEARR Дженет Ґанн.

Учасники докладніше обговорили труднощі й можливості співпраці з міжнародними донорами й НДО. Вони знову підкреслили важливість обопільної довіри й гнучкості. Меерім знову акцентувала увагу на тому, як важливо давати місцевим організаціям можливість розробляти власні рішення, які відповідатимуть локальним запитам і потребам, а не намагатися застосовувати іноземні рішення й стандарти. Вона порівняла цей підхід зі спробою змусити місцевих жителів носити піджак Dior замість традиційного киргизького чапана.

Вікі з центру жінок «Гулрухсор» навела приклади правильного підходу, коли міжнародні організації проводили тренінги з питань відповідності вимогам, і неправильного підходу, коли місцевим ОГС надавали складні документи без перекладу з умовами, викладеними дрібним шрифтом, невиконання яких могло навіть тягти за собою фінансові санкції, непосильні для маленьких організацій.

Ця тема продовжилась обговоренням труднощів із покриттям операційних витрат і зарплат персоналу в контексті нестабільного фінансування й грантів, які зазвичай покривають тільки реалізацію проєктів, але не враховують супутні операційні витрати.

Учасники також обговорили переваги й недоліки роботи зі ЗМІ й соціальними мережами. Армен навів кілька яскравих прикладів того, як ЗМІ іноді намагалися висвітлювати проблеми людей з інвалідністю, але припускалися помилок, які зводили нанівець їхні зусилля, наприклад, використовуючи застарілу або некоректну термінологію, культивуючи стереотипи або супроводжуючи сюжети про людей з інвалідністю сумною музикою, навіть якщо історії були навпаки позитивними. Організація «Унісон» у противагу цій тенденції нещодавно випустила гумористичний соціальний ролик, який став дуже популярним і мотивував багатьох роботодавців звернутися до них із пропозиціями роботи для людей з інвалідністю. Армен також підкреслив важливість соціальних мереж і сказав, що публікація у Facebook часто має набагато більший відгук від державних органів, ніж офіційний запит.

Інші доповідачі також погодилися з тим, що ЗМІ можуть інколи невміло викладати інформацію, але що з ними важливо співпрацювати, оскільки разом можна мати більший вплив на громадську думку та інколи досягати матеріальних цілей, наприклад зміни законодавства.

У кінці дискусії Росс Ґілл, новий голова фонду BEARR, подякував учасникам і організаторам конференції. Росс повторив слова Ніколи про те, що ми живемо в часи «полікризи», коли ОГС змушені долати як неочікувані кризи, такі як пандемія COVID і війна, так і постійні кризи, такі як розповсюдженість домашнього насильства. Він зазначив, що доповідачі показали нам, як криза може бути фактором, що стимулює інновації, а також можливістю продемонструвати ефективність і вибудувати довірливі відносини з бенефіціарами й державними органами. Він також повторно наголосив на важливості довіри, гнучкості й співпраці з людьми на місцях, і на тому, що ці цінності повністю відповідають підходам фонду BEARR, який надає підтримку невеликим локальним організаціям. Росс завершив своє заключне слово закликом продовжувати підтримку фонду BEARR і його партнерів і жертвувати кошти на надзвичайний збір для України, 100% від якого спрямовується на допомогу локальним організаціям, що працюють безпосередньо з місцевим населенням в Україні.