9 Грудня, 2024

Огляд лекції від піклувальника фонду BEARR Сема Торна, 6 листопада 2024 р.

Назва лекції: «Україна — що далі?»

Доповідач: професор сер Лоуренс Фрідман

Сесію запитань і відповідей провів сер Родерік Лайн, патрон фонду BEARR і колишній посол Великої Британії в Росії (2000–2004 р.)

Осінню лекцію фонду BEARR 2024 прочитав військовий історик професор сер Лоуренс Фрідман, і називалася вона «Україна — що далі?». У лекції професор Фрідман дав свою оцінку поточної військової і політичної ситуації в Україні й Росії і обговорив можливості для припинення вогню чи врегулювання шляхом перемовин.

Піклувальники фонду BEARR знову висловлюють велику подяку Європейському банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), який спонсорував лекцію і надав для її проведення свою штаб-квартиру в Лондоні, а також патрону BEARR серу Родеріку Лайну, який провів сесію запитань і відповідей після виступу професора Фрідмана. Як сказав у своєму привітанні Маркус Уоррен, директор ЄБРР з інформаційних питань, ЄБРР уже давно й послідовно підтримує Україну, інвестуючи як у державний, так і в приватний сектори економіки, щоб допомогти збройним силам України «здобути мир перемогою».

Лекцію відвідало близько 170 людей. Як завжди, усі отримані від заходу кошти буде спрямовано на підтримку роботи BEARR і наших партнерських організацій у Східній Європі й Середній Азії, а також на наш збір для допомоги Україні. Голова ради піклувальників BEARR Нікола Рамсден, що невдовзі залишає цю посаду, розповіла, що з лютого 2022 року фонду вдалося зібрати для України 600 000 фунтів стерлінгів.

Усі ці кошти було розподілено між місцевими організаціями громадського суспільства в Україні. Ці організації відіграють ключову роль у забезпеченні переселенців і інших вразливих людей, що постраждали від війни, предметами першої необхідності й соціальними послугами, і будь-які пожертвування, незалежно від їхнього розміру, можуть мати велике значення для продовження їхньої роботи.

Від імені фонду BEARR Нікола подякувала професору Фрідману за те, що він виділив час і, використовуючи глибину своїх експертних знань, спробував відповісти на запитання, на яке, за його власними словами, практично неможливо надати відповідь, але яке тим не менш зараз дуже важливо ставити: «Що очікує Україні далі?».

Сер Лоуренс Фрідман — один із небагатьох експертів, що мають достатню кваліфікацію для розмірковування над цим питанням. Він є почесним професором військових досліджень у Королівському коледжі Лондона, де він також викладав із 1982 по 2014 рік. Сер Лоуренс також написав багато робіт щодо ядерної стратегії і холодної війни й був членом офіційного розслідування ролі Великої Британії у війні в Іраку. Зараз він регулярно коментує сучасні проблеми безпеки, а у 2022 році випустив свою найновішу книгу під назвою Command: The Politics of Military Operations from Korea to Ukraine (Командування: політика військових операцій від Кореї до України).

Разом зі своїм сином Семом професор Фрідман веде блог на платформі Substack — Comment is Freed, де він нещодавно опублікував есе за матеріалами своєї лекції BEARR. Запис лекції і сесії запитань і відповідей можна подивитися на каналі BEARR у YouTube.

Перш ніж переходити до запитання «Що далі?» професор Фрідман розглянув три аспекти поточної ситуації: «план перемоги» президента України Володимира Зеленського, військову й політичну стратегію Росії і баланс сил на полі бою станом на жовтень 2024 року.

План перемоги Зеленського включає в себе п’ять ключових елементів, серед яких «негайне й безумовне запрошення» України в НАТО й дозвіл на удари далекобійною зброєю по Росії. Професор Фрідман відзначив, що успіх цього плану значною мірою залежить від міжнародних партнерів України, зокрема від США. План також не передбачає наступальних заходів для звільнення окупованих територій України: вважається, що Росія має «залишити свої військові цілі й погодитися відвести війська». Таким чином акцент ставиться на тому, щоб продемонструвати Путіну, що «він не може перемогти, хоча це й не очевидно». На думку професора Фрідмана, імовірність того, що Путін прийме це, дуже мала, як і того, що Росія відведе війська, поки Путін перебуватиме у владі.

Стратегія Росії також частково ґрунтується на надії на «дедалі більше відчуття безвиході в рядах ворога», заохоченні «втоми від України» серед її міжнародних прихильників і розрахунках протриматися довше, ніж Україна, завдяки більшому населенню й обсягу економіки. Москва не висувала пропозицій миру, і Путін продовжує повторювати свої основні вимоги: передачу Росії Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей і Криму й формальне закріплення нейтрального статусу України без членства в НАТО. Професор Фрідман розмірковував про те, що незважаючи на поширені серед українців і їхніх прихильників настрої приреченості через домінування Росії, сама Росія також стикається з великими проблемами, зокрема перегрівом економіки, значним дефіцитом робочої сили й високою «альтернативною вартістю» підтримання й розвитку інфраструктури й цивільного сектора.

Щодо балансу військових сил професор Фрідман відзначив «шалений темп», з яким Росія кидала людей і ресурси в наступальні операції на лінії фронту у 2024 році. Українські підрозділи поступаються кількістю людей і зброї і є більш виснаженими, тому росіянам вдалося зробити певні прориви. Росія все ще має перевагу в ресурсах, зокрема в кількості артилерії і ракет, і російська промисловість «працює на повних обертах, щоб забезпечувати лінії фронту». З іншого боку, Україна провела кілька успішних операцій, зокрема з використанням дронів ближньої і дальньої дії, знищивши чверть російського чорноморського флоту й нанісши удари по нафтопереробних заводах, компенсуючи таким чином нестачу артилерійської зброї. Згідно з оцінками США, Росія втратила понад 600 000 солдатів і «значну кількість» танків, яку не можна компенсувати виробництвом нової чи ремонтом старої радянської техніки. Жодній зі сторін не вдалося досягти «швидкого наступу» або критичної переваги в балансі військових сил.

Коротко виклавши політичний і військовий контекст, професор Фрідман повернувся до питання «Що далі?». Якою є імовірність припинення вогню чи врегулювання шляхом перемовин?

Професор Фрідман підкреслив, що результати виборів у США значним чином вплинуть на стан справ для Києва, Москви й західних столиць (а також Пекіну й інших прихильників Росії). На момент лекції вибори мали відбутися через два тижні. Переміг на виборах Дональд Трамп, і республіканці отримали більшість у Сенаті й Палаті представників, тому на нас чекають зміни, і скоріше за все значні, у політиці й відносинах США з Україною і Росією. Професор Фрідман припустив, що ключовим наслідком буде те, що Трамп, найімовірніше, почне прямий діалог із Путіним і що це матиме непередбачувані результати й «незабаром стане панівною лінією розвитку подій».

Якими б не були перемовини, вони однозначно будуватимуться навколо питань про територію, суверенітет і місце України на геополітичній арені. Професор Фрідман визнав, що західним спостерігачам, що не беруть участі у війні, варто дуже обережно підходити до обговорення цих делікатних питань, але в той самий час завданням історика є «неупереджений» аналіз ситуації. Такий аналіз може бути важливим, щоб «визначити роль західних країн у підтримці України для досягнення кращих результатів, яких Україна не зможе досягти без підтримки».

Професор Фрідман сказав про те, що станом на жовтень 2024 року в України «немає іншого вибору, крім як продовжувати війну», через безкомпромісні вимоги Путіна й жорстоке поводження російських військових із місцевим населенням на окупованих територіях. Ураховуючи це, коли і якщо почнуться перемовини, Україна, на думку історика, може обговорити деякі територіальні поступки, наприклад у Донецькій і Луганській областях, але лише в разі наявності сильних гарантій безпеки.

Росія у свою чергу має, на думку Фрідмана, певну «ієрархію» територіальних претензій, що віддзеркалює «порядок, у якому Путін планував приєднання» п’яти окупованих регіонів, і максимум, на що вона може погодитися, це перемовини щодо Херсонської і Запорізької області. З іншого боку, якщо Росія і отримає ці регіони, то вони будуть «неоднозначним досягненням», ураховуючи масштаби руйнувань у них. Продовжуючи війну, Путін відтерміновує відповідь на запитання, яке йому доведеться поставити собі після її завершення: «Чи вартувало отримане таких жертв?». Якщо решта України продовжуватиме бути незалежною, зможе відновити свою армію, налагодити нові політичні відносини й укласти угоди про безпеку із Заходом, то навіть пропагандистам Путіна буде важко подати такий результат як «велику перемогу».

Професор Фрідман відзначив, що Зеленський і Путін мають абсолютно різні підходи до «згортання війни». Підхід Зеленського будується на укладанні угод про конкретні аспекти: обмін військовополоненими, експорт зерна, припинення вогню по критично важливій інфраструктурі тощо. У той час для Путіна бажаний шлях буде через Вашингтон, коли Трамп знову стане президентом.

Підсумувавши, професор Фрідман сказав: «Я не знаю, що буде далі». Це залежатиме від рішень Києва й Москви, а також західних столиць. Заради стабільності й безпеки в Європі західні уряди мають прийняти тверді принципові рішення в підтримку України.