Рецензія на книгу Джен Стаут «Нічний потяг до Одеси: висвітлення людської вартості російської війни»

Авторка рецензії: Хезер Стейсі, STAND International

Уявіть, що ви кілька хвилин тому приземлилися в Сибіру й щойно зайшли в будівлю аеропорту, як на ваш телефон починають надходити численні сповіщення з новинами про те, що Росія напала на Україну. Саме так Джен Стаут, письменниця й журналістка із Шетланду, дізналася про початок повномасштабної війни 24 лютого 2022 року.

Джен тоді перебувала в Росії за дев’ятимісячною програмою стажування. Після прильоту до Сибіру було кілька метушливих днів, коли їй довелося терміново організовувати своє повернення до Великої Британії. Однак, повернувшись, вона незабаром знову вирушила в дорогу — спочатку до Румунії розповідати з перших вуст про те, як місцеві жителі приймають потоки українських біженців, а потім до України, в Одесу, місто, яке вона довго мріяла побачити. Одеса тепер була в стані війни, її відомі пам’ятники й оперний театр були завалені мішками з піском, а на горизонті загрозливо маячили російські військові кораблі.

Події останніх двох років — це кілька нових сцен, намальованих на стародавньому багатошаровому полотні української історії. Багато людей не знайомі з історичним контекстом. Навіть ті, хто вважали, що розуміють його, тепер можуть усвідомлювати, що їхні знання були пропущені через викривлену призму Російської імперії і Радянського Союзу.

Мета цієї книги частково полягає в тому, щоб пояснити передісторію. Але це не історична книга, це яскравий і живий репортаж із місця подій, розказаний через особисті історії людей, з якими зустрічалася й спілкувалась авторка.

Джен не звичайна військова кореспондентка (хоча, напевно, таких і не буває). Насамперед, її не супроводжує команда відділу новин із дорогим обладнанням, помічниками й системою безпеки на випадок надзвичайних ситуацій. Як журналістка-фрілансерка, вона повністю покладається на власну ініціативу й дивовижну мережу друзів і знайомих, яку вона сплітає навколо себе.

У той самий час це дає їй можливість вільно переміщатися країною без будь-яких редакторських обмежень. Вона може залишитися в певному місці довше й глибше зануритися в історії, які вона там почула. Вона спілкується з продавцями на Привозі, щоб зрозуміти точку зору російськомовних українців. Вона приєднується до музикантів і солдатів у відпустці на благодійному концерті в харківському бомбосховищі. Вона супроводжує команду спостереження з дронів на півночі Харкова й зустрічається з людьми, евакуйованими із сіл, що постійно перебувають під обстрілами.

Джен казала, що їй незручно фотографувати людей, яких вона зустрічає, можливо, у найжахливіші дні їхнього життя. Але їй і не потрібні фотографії, адже її слова створюють настільки живі образи й вимальовують настільки яскраві й сповнені співчуття картини, що читач також стає частиною тих глибоких людських зв’язків, які будує Джен.

Потужний репортаж Джен Стаут нещодавно отримав Національну книжкову премію Шотландії в категорії «Перша книга року», що є безсумнівно заслуженою нагородою для книги, яку я всім раджу прочитати.

Книга Джен Стаут «Нічний потяг до Одеси: висвітлення людської вартості російської війни» (Night train to Odesa: Covering the human cost of Russia’s war) опублікована видавництвом Polygon англійською мовою у 2024 році. 

Get involved

Share This