13 Квітня, 2026

14 травня 2026 року фонд BEARR провів онлайн-зустріч, присвячену першій річниці створення Фонду підтримки стійкості українських громад. Три партнери фонду приєдналися до модераторки та журналістки Анни Боулз, щоб розповісти про свою роботу, громади, яким вони допомагають, і реалії, з якими їм доводиться стикатися. У вебінарі взяли участь понад 30 людей із Великої Британії, України й інших країн.

Запис події можна подивитися тут:

Ситуація на місцях

Усі три спікери — Іван Вострокнутов із Харківського міського клубу боксу, Наталія Шмурікова з Центру стратегічних ініціатив у Хмельницькому та Сашко Протяг із громадської організації «Фріфілмерз» — описали громади, які перебувають під глибоким і невпинним тиском. Іван розпочав свій виступ із того, що за добу, яка передувала вебінару, Росія випустила по Україні понад 1500 безпілотників і сотні ракет. Того ранку безпілотники пролетіли просто над його житловим будинком у Харкові.

Наталія наочно описала, як масова міграція змінила українські села на заході країни. Сьогодні там кожен десятий — переселенець. Жінки об’єднуються в громади, щоб самотужки ростити дітей і працювати на землі, адже, за її словами, у цих селах зараз «немає чоловіків молодше 65 років». Сашко, чия організація працює в прифронтових регіонах на півдні й сході країни, прямо заявив про головну потребу місцевих жителів: їм потрібна підтримка, щоб просто вижити. «Більшості українців, — сказав він, — доводиться просто намагатися вижити в часи російської агресії».

Малі гранти й розуміння місцевого контексту

Наскрізною темою вебінару стала прогалина в наданні допомоги, що виникає через обмеження великих міжнародних НУО. І Іван, і Сашко зазначили, що міжнародні організації схильні фінансувати більших місцевих партнерів, часто не мають дозволу працювати поблизу лінії фронту, а також бувають повільними й негнучкими. Натомість такі організації, як їхні, — укорінені у своїх громадах і чудово знайомі сусідам, — здатні діяти швидко й діставатися туди, куди інші просто не можуть потрапити. Анна Боулз підсумувала цю думку: «Невеликі українські групи часто складаються з людей, які самі живуть у цих громадах і є абсолютно вільними діяти так, як вважають за найкраще. І, як правило, їм дійсно видніше, тому що вони місцеві».

Спікери розповіли про найрізноманітніші напрями своєї роботи: від роздачі наборів насіння й садових інструментів для сімей переселенців до програм психосоціального відновлення для дітей і плетіння маскувальних сітей жіночими колективами в прифронтових селах. Організація Сашка також підтримує військових і парамедиків із сільської місцевості, у яких немає достатнього соціального капіталу для ефективного збирання коштів на власне спорядження.

Вигорання

Коли один зі слухачів запитав, як спікери дають собі раду з роками безперервного тиску, Наталія розповіла про гостре вигорання та ПТСР серед волонтерів, які працюють без перепочинку. Вона закликала до того, щоб психологічна допомога за замовчуванням закладалась у фінансування проєктів.

Уже після заходу Сашко поділився тим, що не зміг сказати під час ефіру:

«Чесно кажучи, я просто завис на питанні про вигорання. Я надто вигорів, щоб говорити про вигорання».

Це зауваження, наведене тут із його дозволу, говорить значно більше, ніж могла б сказати будь-яка заздалегідь підготовлена відповідь. Українські цивільні волонтери не стоять осторонь цієї кризи: вони проживають її разом із тими, кому допомагають. Це нагадування про те, що місцевим організаціям потрібне не лише оперативне виділення коштів у відповідь на їхні запити, а й проактивна підтримка, яка заздалегідь ураховує, яких сил і ресурсів їм коштує продовжувати свою роботу.

З моменту свого запуску в травні 2025 року Фонд підтримки стійкості українських громад уже допоміг 25 локальним організаціям по всій Україні. Якщо ви хочете підтримати його роботу, будь ласка, зробіть пожертву тут.